Недоспівана пісня

Вдячна пам'ять шепетівчан зберігає кожне ім'я борців, які вмирали, «щоб життя стало прекрасним для тих, хто народився в злиднях, для тих, кому саме народження було початком рабства». На околиці, трохи оддалік, біля шляху, височіє обеліск-багнет, обвити кумачевою стрічкою. Він встановлений на місці загибелі патріотів. Читаємо напис : «Тут поховані сини і дочки нашої Вітчизни, герої війни, заковані іноземними інтервентами 25 березня 1920 року.» далі - прізвища...

Ідуть до цієї могили і гості Шепетівки, і місцеві жителі. Із завмиранням серця слухають вони розповідь екскурсовода про те, що саме тут народилися безсмертні слова Островського-Корчагіна: «Найдорожче в людини - це життя. Воно дається їй один раз, і прожити його треба так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба за підленьке і дріб'язкове минуле і щоб, умираючи, зміг сказати: все життя і всі мили були віддані найпрекраснішому в світі - боротьбі за визволення людства».