Остап Вишня у відрядженні

Кожен, хто дізнавався про закордонну поїздку знайомого, друга, приятеля, робив йому замовлення. Остап Вишня скрушно констатував: «Сидячи у вагоні, ви дивитесь у блокнот і підраховуєте, скільки чого треба вам привезти з-за кордону.

Підрахували: 13 шляп, 45 краваток, 23 пари черевиків, 110 пар жіночих панчіх, 87 автоматичних пер, 15 дюжин олівців, 5 велосипедів, 7 ведмедів...

Темніє у вас в очах і ви, дивлячись на зелені жита, уперто думаєте: "Ну добре! Обмотаюсь! Позатикаю дещо в черевики! Велосипеди здам у багаж! А куди я тих ведмедів позасовую?"

Дорога Шепетівська митнице! Коли я вилізу з вагона товщий удесятеро, як їхав за кордон, думай, будь ласка, що то я так поправився у німецькому санаторії. Коли в мене з ушей торчатиме по ведмедю, а з носа по шляпі, думай, що то мені лікарі приписали всі дірки на дорогу позатикати.

Ну, що ж я маю робити?! Я ж за кордон їду!»

І сам Вишня не втримався, уздрівши закордонний консьюмеризм. «Усі ми, приїхавши на Захід, - згадував Гірняк, - зразу намагалися забезпечитися одягом і всіма атрибутами гардеробу. Павло Михайлович змінив тільки свою радянську зовнішність, щоб нею не звертати на себе уваги. Однак для свого сина-одинака (від першого подружжя) нічого не жалів... Наша кімната кожного дня заповнювалась пакетами з одягом, іграшками, дитячим велосипедом та автами, все це було дуже старанно вибиране під смак і бажання любимця сина. Коли ж я йому нагадував про безоглядність і безсердечність митних посіпак у Шепетівці, Павло Михайлович запевняв, що вони теж батьки і теж мають синів, тому пробачать Остапові Вишні, що дозволив собі перейти межі дозволених норм. При повороті мій скептицизм виявився більш реальним, і розчарованому батькові довелося попрощатися з цими багатствами на користь дітей шепетівських чиновників... Вони теж мали синів, для яких закордонні іграшки та одяг були неприступними, тому люблячі батьки конфіскували у проїжджих все, що попадалося».