Герась Соколенко

Народився 3 березня 1920 року в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського в селі Михля на Заславщині.

Освіту здобув у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі.

Від 1937 працював здимником в «Промлєсхозі» в Михлі.

У 1941 спільно з Харитоном Довгалюком і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Заславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу Заславського товариства «Просвіта».

Від зими 1942 працює в газеті «Нова Шепетівщина» у Шепетівці.

Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага), «Наші дні» (Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль), «Українка» (Костопіль), «Український Засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав).

В березні 1943 заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище.

Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у Шопеніц. Належить до української громади згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовіце. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля».

Під час наступу Червоної армії мобілізований. Загинув в складі 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. За офіційною версією похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау 20 лютого 1945 року.

Вічність

Над Свитязем лопоче сніг,

Неначе прапор білий,

Земля здається, і до ніг

Зелені кроки хилить.

А там - весна і літо знов,

Вже й осени печаті...

І вже, дивись, надходить знов

Цей вічности початок.

1938 р.