Мона Ліза посміхасться зрадливо - скептично. 

(з газет) 

Обступипи роки і думки звідусюди,

почали допікати питанням сумним , - 

що ти лишиш по смерті хорошого людям

і яке ти достойне діяння вчинив ? 

І послужлива пам'ять здійснила навалу 

всіх моїх відчайдушних людських поривань - 

і хороше таки над усім панувало, 

брало верх величаве без довгих вагань.

І кортіло сказати: -  Я жив за законом,

І дурногo не втяв дотепер далебі ! 

Але чом у коханої посмішка Мони,

І печаль незбагненна в очах голубих ? 

22.07.97

* * *

Не можна двічі увійти в одну і ту ж ріуку.

Геродот.

Залистуй мені спокій,

про щиру любов напиши: 

хай заквтнуть в душі,

завеснють жоржини та ружі, 

бо у тебе слова - незрівнянні шляхетні вірші,

ні на жодні поезіі найчарівніші не схожі.

Залистуй мені сум:

хай на очі побачу верлібр.

Дай світанкам безсмертя 

в словах веселкових і ніжних. 

Бо для чого усе це , що на землі ? 

Ти мірило всьогol Ти світило всього ! 

І усьому ти - камінь наріжний. 

Залистуй мені сум,

і любов , і пориви мети - 

хай відчую на смак 

дивні ласощі -лагідне слово . 

Хоч у річку ту саму повік не дано увійти - 

в світ твох почуттів 

поверне мене лист сторазово.