Лист, який окриляв солдатів 

В дні запеклих боїв за Шепетівку обходив підрозділи військових частин переписаний від руки лист комсорга батальйону Івана Петриненка, кавалера орденів Червоного Прапора і Червоної Зірки, та його бойових товаришів - сержанта Дзюби і рядового Злангірова. Вони були поранені під Шепетівкою, але не залишали ратного поля. Тільки-но доставили воїнів до шпиталю, як вони попросили у лікаря паперу. Ледве тримаючи олівець, не підводячись з ліжка, Іван Петренко писав від себе та своїх товаришів бійцям батальйону:

«Підлий ворог тимчасово вивів нас із шеренги бійців. Як ми шкодуємо, що в ці дні не можемо посилати, як раніше кулю за кулею в фашистів. Пазом з вами ми пройшли сотні кілометрів по рідній Україні, визволяючи міста і села. Ми просимо вас, бойові друзі, відомстити гітлерівським загарбникам за нашу пролиту кров. Потройте крок! Шепетівка близько. Ми ще повернемося до вас, щоб разом добивати фашистську гадину».

Лист окриляв солдатів, додавав сил для боротьби.