Віленський Гермаген Дмитрович

Наородився 1 червня 1882 року у Шепетівці в сім'ї священника. Батько служив настоятелем, автор церковно-парафіяльного літопису, що зберігається в Шепетівському обласному молодіжно-просвітницькому центрі (музей Островського), мати працювала вчителькою земської школи.

У 1912 р. поступив до Київського полетехнічного інституту, котрий закінчив 1917 року. У 1913-1915 рр. працював у Київській повітовій управі, у 1915-1917 рр. - практикантом Краснокутської сільськогосподарської станції Саратовської губернії, водночас у 1916 році - викладач Саратовських вищих сільськогосподарських курсів. У 1917 - 1921 рр. - викладач Саратовського сільськогосподарського інституту.

За час роботи в Саратові опублікував 13 наукових праць: в основному з питань вивченн флори сходу європейської частини Росії. За результатами досліджень у 20-х роках виступає з доповідями на нарадах і з'їздах ботаніків у Саратові, Тбілісі, Москви, Ленінграді. У 1921 р. переїджає до Тбілісі, працює у політехнічному інституті. Тут розробляє теорію походження солонців, солончаків та інших грунтів. У 1924 р. Г. Д. Віленський отримує запрошення Харківського сільськогосодарського інституту очолити кафедру сільськогосподарської ботаніки. Учасник Першого Міжнародного грунтознавчого конгресу у Вашингтоні ( 1927 ).

У 1930 р. стає генеральним директором Другого Міжнародного грунтознавчого конгресу, що проходив у Москві та Ленінграді. На цьому конгресі обраний секретарем Міжнародної комісії з класифікації, географії і картографії грунтів. У 1934 р. став Президентом цієї комісії.

У 1935 р. переходить на роботу до Московського державного університету, де 1938 року створює самостійну кафедру географії грунтів і керує нею до кінця життя. У 1956 р. у МДУ під керівництвом Г. Д. Віленського розпочату роботу з грунтового районування СРСР з метою раціонального використання земельних ресурсів країни.

Опоблікував більше 200 праць з грунтознавства, ботаніки, загальної географії грунтів, географії грунтів СРСР і зарубіжних країн, меліорації грунтів, історії грунтознавства. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор.

Помер 13 лютого 1960 року у Москві.