Зустріч
1.
- Добридень , земляче!
на площі Островського я
схвильований,
наче десь поруч домівка моя,
спинився колись.
Вклонивсь:
Друже,
ми
дуже стрічались давно,
якщо не зважати
телекіно,
де ти -
у особі Конкіна.
Суворий закон кіно -
не заважай герою,
милуйся грою
тонкою - тонкою
такою...
2.
-Добридень , Миколо!
на площі Островського я
в Дніпропетровську
ніколи
в задумі іще не стояв
і досі...
У лісовій Цвітосі,
за Шепетівкою,
випекла тітка хлібину :
- Була я дівчам,
ще й не дівкою,
всміхалася Колі,
сину,
на станції,
де буфет...
Микола - прозаїк ,
а ти - поет
стрінемось , мо', -
передай , будь ласка , -
просить мене
тітка Палажка ,
- Колись в громадянську,
на Паску,
Микола хлібину
голодний дістав
( це було так давно ! ).
А потім він Павкою став,
і ось -
у кіно
Микола
чи Павка ... -
з болем
заплакала
3.
- Добридень , мій Павко ! -
на площі Островського я
здригнувшись аж.
- Як плавка
сьогодні твоя ? -
питається хлопець
хлопця.
Хто б це ?
- Ти чуеш - привіт !
Напевно , зі зміни,
з Петровки ?
- А-а скільки літ!...
Ідуть балачки - перемовки.
Бере мене подив:
хоча б не живого -
в граніт,
шукав - не знаходив
я тут...
А це -
дивина у світі !
Одразу до хлопця -
чи вийде ж розмова ?
Вдивляється він
в Задніпров'я,
у даль.
... І ми починаємо
знову та знову:
як плавилась,
як гартувалася сталь...
Х А Т А
Шепетівка -
В шепоти путівка,
В таємничі затінки лісів.
Нині я замріяно присів
На сосновім тапчані,
Домівка.
Виглядала ти мене з доріг
Голубими вікнами з полудня:
Чи прийду в натруджене міжлюддя,
Чи вернусь до тебе на нічліг.
Я не був заблудою пихатим,
Та стрічалась у житті мана,
Бо доріг попереду - багато,
А позаду - стежечка одна.
Є любов.
І є байдужа звичка,
Щоб губами доторкнутись до губ...
Не тривожся, мила лісовичко, -
Я палкий,
Я вірний однолюб.
Нині ти заклечана святково,
Ти гадаєш думоньку свою:
Чом на щастя
Знайдену підкову
До порога досі не прибю?..
З книги «Хвилини і хвилі»