Недоспівана пісня

" - Забрали нас уночі всіх одразу, виказав мерзотник-провокатор. Опинилися ми всі в лапах військової жандармерії. Били нас, Павле, страшно. Я мучився менше, ніж інші; після перших же ударів упав непритомний на підлогу, але інші були міцніші..."

Так розпочав свою розповідь Павці Корчагіну складач шепетівської друкарні Самуїр Лехер, визволений у числі п'яти тисяч сімдесяти одного більшовика та двох тисяч політпрацівників Червоної Армії з блопольської катівні. Багатьох з тих, хто не потрапив до рук карателів, Павка знав по підпільній роботі у містечку. Знав Валю Гріцман, Сашу Баншафта, гімназистів Новосельського та Тужинця. І довідався від старого друкаря, як вони прийняли смерть...

Події, описані в романі "Як гартувалася сталь", не вигадані автором. Микола Островський, змінивши тільки прізвища, розповів дійсний факт - про трагічну загибель у Шепетівці 25 березня 1920 року Івана Демчука, Ганни Нісензон, Юхима Барського, Івана Сергєєва, Сергія Кудлаєва, Мойсея Берштейна, Івана Поплавського. Їх стратили за вироком військово-пульового суду 13-ї польської піхотної дивізії, який гласив: "Вищевказані особи брали участь у таємній спілці, агітували проти польського уряду, організовували у селах на території (оперативній) польських військ таємні повстанські спілки і дружини".

У 1968 році у Шепетівці побувала і розмовляла з очевидцями тих далеких трагічних подій латвійська журналістка Гунта Страутмане. Ось що вона занотувала у своєму записничку:

"Смерть підпільниці Ганни Нісензон стала легендою. Ганна знала кілька мов і весь час, поки її вели до місця страти, прив'язували, українською, російською і польською мовами співала революційні пісні і кидала слова прокляття окупантам. Оскаженілі білополяки катували її. Спершу стріляли в ноги, але Ганна не замовкала; потім у живіт - вона все ще говорила і співала; потім - у груди. Здавалося свинцеві кулі не можуть її убити. Білополяків охопила паніка. І тільки тоді, коли в тіло Ганни впилися десятки куль, вона мертво повисла на мотузках..."

Ганна Нісензон, робітниця однієї з київських фабрик, була послана в місто Острог для підпільної роботи. Тут дівчину й арештували карателі і доставили в шепетівську тюрму. Страта юної дівчини - це, за романом М. Острозького, мужня смерть підпільниці Валі Брузжак, яка, йдучи до шибениці, співала "Варшав'янку".